Була на Тростяні - отже була нарешті на лижах! Лише там маєш нагоду відчути, чого вартий, побачити себе справжнього. Такий мій досвід. Наступного дня, і ще наступного, все ще відчуваєш, що була на Горі - так хочеться його називати, з великої букви. )
Тростян
Тростян - то моя найперша гора, найперші лижі, найперше і найважче випробування в горах. Траплялися згодом ситуації і важчі і складніші, але отой перший вихід (навіть не вихід, а виліт) із зони комфорту був найсильнішим, особливо у фізичному плані. По поверненні додому я була руїна, з ліжка сповзала на чотирьох, руки трусилися і не могли втримати навіть чайну ложку, висока температура і т.д. - організм був у глибокому шоці і просив такого більше не робити. Але я не послухалась... )
Таке було моє перше знайомство - важке та незабутнє. Легко мені у горах не було ніколи - далися взнаки постійні звільнення від уроків фізкультури і моя дивна нелюбов, навіть відраза, до спорту. А також до нормального режиму і взагалі - здорового способу життя. Тепер, у горах, постійно доводилося переступати через себе і своє "не можу".
А почалося все тут, на Тростяні, тому, напевно, маю особливе відношення до нього.
Але щось затягнувся ліричний відступ. Тепер про поїздку.Вмовила друга Ліона таки поїхати на Тростян, хоча б на день. Вмовити зараз когось їхати на Тростян складно. Бо, по-1, є альтернатива, де легше й простіше, де комфорт і сервіс. Особисто мені цього не потрібно, але більшості людей - так. По-2, якась така карма у цієї гори, нездала... Але я не втрачаю надії, хоча це і складно, з огляду на обставини, що будуть зміни на краще. Бо кращої гори для лиж у нас просто немає. Ніде немає такої різноманітності схилів, та й кількості, як на одну гору - теж. Тростян крутий, крутіше всіх, у всіх розуміннях цього слова.
Знову з'їхала на лірику. Пройняло. Коли побачила, як повільно, але впевнено, загинається це місце.
Спробую повернутися до поїздки.
1. Добирання до Славського.Щось останнім часом недобре коїться з електропотягом "Львів-Мукачеве". Маю на увазі не той, щоденний, що коло кожного стовпа спиняється, а той, що ще недавно був регіональним експресом, а зараз просто трохи прискорена електричка вихідного дня (не скажеш, що швидкісна, але зупинок має менше, їздить пт-сб-нд). Так от, мало не кожної суботи вона чомусь не на ходу! Цієї, 23 березня, також.
Тож довелося нам їхати до Стрия (електропотяг Львів-Трускавець). До речі, 3 тижні тому, коли ми їхали на Параску, вона вже на старті зі Львова спізнювалась на 25 хв! Через що ми не встигли на автобус Стрий-Сопіт. Тому цього разу я на вокзал не поспішала, і коли приїхала (з лижами-палками-черевиками-шоломом у ранковій переповненій маршрутці - то щось!) електричка уже була на пероні - о чудо! Але не було Ліона...
Я трохи потопталась, а коли залишалось 5 хв до відправлення, подзвонила. З'ясувалося, що він ще біля Оперного! Я була певна на 90 %, що він не встигне. Але о 6:51, коли власне відправляється потяг, побачила на автостоянці приміського вокзалу, як Ліон вилітає зі своєї машини. Коли він уже біг до турнікету, я пішла до останнього вагону і зависла там у дверях. Машиніст зачекав, і ще двох, добігаючих після Ліона, теж зачекав, такий молодець! )
У Стрию ми пересіли на електричку "Стрий-Мукачеве". До Тухлі з нами їхала група молодих людей штук зо 40-50, вони майже всю дорогу горлали якихось глупих пісень, тож було трохи напряжно. Але то ще не найгірша пригода для електричок такого штибу.
2. Добирання до Тростяну.На вокзалі у Славському було просто безлюдно, як на лижний сезон, аж моторошно! Нас одразу зафрахтував водій одного з УАЗиків. Поки чекали попутників, я ще прогулялася до бази "Динамо". І там пусто, всього троє лижників...
Дорогу потрохи почали робити, кавалок вимостили новою бруківкою - мило, але мало.
Приїхали до центрального витягу - і тут пусто, пара-трійка людей, лижників менше, ніж персоналу.
3. Катання.Працювали витяги "Центр", "Північ", "Верхній Захід" і кріселка. І це для максимум 30-ти людей (за пару годин всі один одного вже в обличчя знали)! Половина з яких точно не брала абонементи у касі. Суцільні збитки.
Снігу валом, погода прекрасна, вихідний день, а людей немає - дивина... Чула, що це буде перший раз, коли сезон завершиться не через відсутність снігу, а через відсутність людей.
Сніг, звісно, важкий. На сонці - мокрий, у тіні - підмерзлий, і те, і те - важко. Але були і чудові місця, наприклад, середина спуску "Верхній Захід", там, де колись був витяг "Крайній Захід" - рівно, досить м'яко, пісня! Там ми переважно і катались.
"Північ" теж місцями була кайфовою. Цілком пристойна каталка як для весни. Та що там! Пригадую, як закривали сезон і в болоті, і під дощем, і завжди була купа людей. А тут сніг і сонце! І вихідний. А людей нема. Сумно.
Останній спуск був феєричний - сонце хилилось на захід, сніг наново підмерз, була гарно і важко водночас.
Західний схил
Центр
4. Сервіс.Часто чула нарікання на сервіс на Тростяні. У кожного свій досвід, звісно. У мене немає причин для нарікань. Бугельщики чемні, бугель подають справно, вітаються, не матюкаються (принаймні на людях) - що ще треба? )) А чого варта кухня! Смачно по-домашньому, ціни як при комунізмі, привітні жіночки. Ми традиційно перекушували на "Півночі". Я всю зиму мріяла про налисники з чорницями та юшку з білих грибів. Мрія збулася. )
Налисники на "Півночі"
Бугелі, звісно, пора вже давно міняти, старі й незручні. Але досі швидкісні. І дерев'яні будиночки-харчевні "потипу сарай" бачили давні часи... Треба все потрохи вдосконалювати, наздоганяти час. Мені подобається той древній "тростянський" стиль, але він все ж потребує реконструції. Тільки для кого то робити? Замкнене коло.
5. Слухи.Давно ведуться розмови, що ось-ось за Тростян візьмуться і зроблять сучасний курорт.
Чула наступне. Що то мало робити ОККО, але місцеві селяни загнули такі ціни за свою землю, що ОККО обломалося. А ще, що до плану розбудови Тростян і не входив ("Динамо" так легко не вступиться). Є проект розбудови курортної зони у селах Славське, Тухля, Рожанка. Що саме у тому проекті, я не знаю, але чула також, що він уже погоджений у Кабміні. У будь-якому разі, Тростян туди не входить, а цікавить саме він.
6. Дорога назад.На вокзалі у Славську мали годину часу на неспішний вечірній перекус. О 18:25 сіли в електропотяг "Мукачеве-Стрий", у Стрию відразу пересіли на автобус до Львова, бо до електрички "Трускавець-Львів" було більше години очікування. Тож усе вийшло оперативно, хоча й трохи по-ковбойськи, але коли мене це відлякувало? )
Ось така розгалужена вийшла розповідь. Якесь весняне загострення графоманства.
P.S.: Вчора мій знайомий (на Тростяні і познайомились надцять років тому), а також сусід по славному району Левандівка, Міша Сікорський (його сторінка у ФБ), детально розібрав причини непопулярності Тростяну зараз. Виклав усе докладно та вичерпно, тому аж захотілося поділитись.
Перші 25 років мого лижного життя (1980-2005) Тростян займав головне (і єдине) місце. Чому? Тому що, все, що було тоді у наших Карпатах, зрівнятись з ним не могло. Драг з одним бугелем, непонятний Тисовець, Подобовець з одним бугелем, Бескід — то саме, і так далі, Косів з одним бугелем, Яблуницький перевал, бугель в селі Богдан біля Рахова. Ітак, три основних чинники занепаду Тростяну:
1. перший чинник: Тоді ПРАКТИЧНО НЕ БУЛО АЛЬТЕРНАТИВ, а зараз є, хоча в жителів, наприклад, Харкова відстань до Славська приблизно дорівнює відстані до Чегета(доїхати тоді теж було недорого), а жителі Москви могли поїхати і в Кіровськ. Але Славськ у часи ссср був дійсно потужним лижним центром на його теренах! Тепер з'явилися реальні альтернативи Тростяну. Купа підйомників на Буці, 5 бугелів і 2 кріселки на Драгобраті, дещо менші, але теж нові реалізовані проекти в Красії, Плай. Біля Подобовця з' явився Пилипець, Ізки. Ну і всяке по мєлочі, наприклад Буковиця в Бориславі. Це призвело до розподілу катальців по різних курортах.
2. Другий важливий чинник: СВІТ ВІДКРИВСЯ. Люди почали заробляти і їздити. Лижнику зі стажем завжди цікаво спробувати більші гори. Для початку той самий Каспровий Верх у Закопаному, чи Ломніцкий Штіт або Хопок (Ясна) у словаків.Не кажучи вже про таку екзотику, як Румунія, яка теж під боком. Далі йдуть Альпи. Де різноманіття рельєфів і схилів вражає.Можна і в інший бік: Грузія.Можна і в Турцію, ціни на лижний відпочинок там шара. Ще якихось 10 років тому просто словосполучення "на лижі за кордон" звучало так само, як "сходження на Еверест" чи "політ у космос". Тепер ще й безвіз додався.
3. Третій чинник: ЗМІНА КЛІМАТУ. Тростян сильно підкосила ця тема, за нашої юності ніякі снігові гармати не були потрібні. Коли увійшло у правило, що на Тростяні запросто може не бути снігу в будь-який зимовий місяць взагалі, це зразу відрізало людей, які їдуть здалеку і планують свою відпустку заздалегідь.
Ще один технічний аспект. На батьківщині бугелів ВЛ-1000 (це якраз тростянські бугелі з П-подібними опорами) у Чехії, а також у Словаччині, які тоді були єдиною країною, останній бугель такого типу був демонтований 20 років тому. Фірми Transporta, яка їх виробляла вже також не їснує. Нічого не маю проти ретро-речей, але все-таки тут троха вже не смішно. До речі, у тих самих словаків саме держава знайшла гроші на заміну старих підйомників на нові. Може і на Тростяні колись це буде? Чудово розумію, що ані жителі Славська, ані Динамо не винуваті, що Тростян занепадає. Просто дєнєґ нєт. А також клімат підкачав. Нові підйомники і система осніження — це астрономічні суми, тут нічого не вдієш. А сервіс добрий: доїхати зручно, поїсти смачно є де, не надто дорого. Важливий момент: фанатам Тростяну зовсім не треба перетворення Тростяну на Буковель-2, їм треба мінімально: ЩОБ КРУТИЛИ ПІДЙОМНИКИ ПОКИ Є СНІГ. А це, згідно вищеназваних чинників, тепер проблема, яка не має швидкого вирішення.
