Вже кілька років за мною ходить один з варіантів К-2 (Кукул-Кострич) через Говерлу і Шпиці з Завоєля. Але треба 4 дні. У нас було три, тож ми модифікували (скоротили) маршрут - Кукул-Говерла-екопункт "Перемичка" (між Говерлою та Петросом) з Козьмещика. Але і тут не вклалися, бо ж зима надворі...
Тепер по-порядку.
Стартували в долині річки Форещанка (на деяких мапах Фаресок), не доїжджаючи ~ 1,5 км до Козьмещика, біля 14 год. Підйом звідти не складний і навіть приємний.
Десь за годину стежка виводить на марковану дорогу з Лазещини. Звідси до початку (зі сторони с. Вороненко) хребта Кукул іще година. Ми йшли довше, бо спинялися на перекуси і фотосети. На хребет Кукула вийшли перед 17 год, стрімко темніло.
Перша ж хата на полонині, назви якої я так і не з'ясувала, була зайнята. Наступна, на пол. Григорівка, також. Пішли далі, вже зовсім темно, але світить місяць. )
Зустріли трійко хлопців посередині хребта, що теж хотіли на Григорівку. Коли дізналися, що там зайнято, ломанулися назад, толком не відповівши на жодне із питань про колиби попереду.
Тож ми допленталися до пол. Середня, де поки що було вільно, і вирішили не випробовувати долю - залишились тут. Хоч хата і без печі, зате добротна. А попереду лише полонини Озірна і Кукул, одна з котрих точно буде зайнята, а можливо й друга, раз хлопці йшли нам назустріч - отакі ми розумні. )
Трохи підмерзли вночі, але бувало й гірше. Тож залишилися задоволені. Вогонь палили на вулиці в такій собі невеличкій прибудові з стіною, що захищала від вітру. Дрова теж були - дай Боже здоров'я тим людям, що про все це подбали!
Наступного ранку прогнозовано засніжило, але мене особисто тішило все! )
Вийшли біля 9 ранку. Наш маршрут далі пролягав старими кордонними стовпами аж до самої Говерли. До речі, цей похід і було присвячено кордонним стовпчикам, а точніше їх 100-річному ювілею. Я з цією ідеєю носилася останні три роки, тішуся, що вдалося втілити. І в першу чергу, завдяки хлопцям з фундації "Карпатські стежки", які цього літа грунтовно прочистили стежку з полонини Кукул в сторону Говерли - дякую! Бо раніше там було такЕеее...
А маршрут цей складний і без повалених дерев та заростей кущів, а й самим рельєфом - дуже великі перепади висот. Коли лізла на третій горбочок, то подумувала, що це перший і останній раз... Але тепер не впевнена. )
По дорозі, біля стовпа №8, зустріли двох хлопців, далі йшли компанією. Завдяки цій зустрічі змінили наші плани і на Говерлу не пішли. А пішли разом з ними на полонину Козьмеска.
По дорозі піднялися на вершину Велика Козьмеска і відвідали старий австрійський цвинтар часів Першої Світової війни. Полягло там кілька десятків 22-річних австрійських солдат, а також російських, здається (принаймні бачили три великі православні хрести, швидше символічні).
На полонині Козьмеска я була вперше, а на Говерлі - багато разів, тож не особливо розчарувалась змінами у маршруті. Тим більше, що хата там виявилася добротна, 4-зіркова - піч, дві кімнати, диван! ) І у нас був вагон часу - на полонину прийшли біля 16 год!
Перед вечерею до нашої компашки 3+2 додалося ще троє хлопців, котрим довелося розміститися на ніч вже на підлозі, але в такій теплій хаті то не проблема.
Ближче до ночі хмари розбіглися, зірки засяяли, на 8 вечора було -10 С, а вночі мабуть іще менше. Але хата добре прогрілася, і ми того не відчули.
Зранку знову трохи набігло хмар, але й сонечко визирало - було класно, лише шкода, що вже додому...
Всі збиралися на Говерлу, окрім нас - ми вже вниз, до Козьмещика.
Але залишилося два невиконані плани!
- Чи є у вас план, містере Фікс?
- Чи є у мене план?! Чи є у мене план?!! Та у мене цілих ТРИ плани!!!
/то про мене )) - діалог з книги Ж. Верна "За 80 днів навколо світу"/
