Гори, походи, подорожі: 2022

З'ясувалося, що є цілих дві гори Плішки із майже однаковою висотою (1086 і 1060 м).

За наявності авто такий похід вихідного дня це навіть не похід, а прогулянка, навіть узимку. Доїхати до с. Коростова зі Львова займає біля двох годин, до самого шлагбауму наприкінці села. Звідти біля 7 км пішки в основному вздовж потоку, наприкінці трохи "лЮдського" підйому і вуаля - хатка як у казці!

Хату доглядають люди зі Сколе, роблять там капітальний ремонт і трохи ребрендінг. ;) Меблі, посуд і купа всілякого начиння - до ваших послуг. Туалет і вмивальник на вулиці - все як і має бути в гірській хаті. У вигляді вдячності можна залишити у хатині щось корисне чи їстівне, чи просто гарне. )

Поряд є гора Кременець 1226 м, якщо комусь стане нудно. Краєвиди кажуть теж гарні, але цього разу ховались у "молоці", тож я не бачила. Хіба траси гірськолижного курорту Тисовець в тумані, які за доброї видимості видно прямо з туалету (так казали)).

Мінусом є те, що повертатися назад треба тим самим шляхом. Хоча над цим ще можна попрацювати - на мапі виглядає, ніби можна йти верхами через гору Кременець, але стежок не позначено, хоча взимку це не критично - стежки й так під снігом, аби рельєф дозволяв, тож питання відкрите...

Або краще так: милий Кукул, королева Говерла і консорт Петрос ;)

Насамперед подяка гірській товаришці Ірині, що витягла мене у цей похід.

Отже, нас було двоє. Мали ми чотири дні і опорним пунктом Петрос (Ірине замовлення). Тож, покрутивши трохи в голові мапу і врахувавши нюанси нашого добирання з різних міст, я склала наступний маршрут: с. Лазещина - пол. Кукул (ночівля) - г. Говерла - Еко-пункт "Перемичка" (ночівля) - г. Петрос - пол. Шиса (ночівля) - с. Ясіня.

В Лазещині висіли о 9:30 ранку (Іра їхала з Ужгорода потягом Одеса-Рахів, я підсіла у Львові о 3 ночі). З допомогою навігатора у смартфоні швидко віднайшли початок маршруту і занурилися в тумани...

О 13 год вийшли на першу полонину Кукульського хребта, назву якої я ніде не можу знайти. Там з'явилася нова хатка, курна (тобто вогонь на підлозі й діра в даху), поряд із старою хатою з пічкою. Було гарно і затишно, тож ми зробили зупинку на обід.

Далі на одному подиху пройшли полонини Григорівка, Середня та Озірна. На полонині Кукул були біля 15 год.

Невдовзі почали підтягуватися інші туристи, в результаті ночувало нас там семеро. Звісно, що вечір затягнувся, лягти завчасно не вдалося, гарно виспатися теж.

Зате вдалося вчасно вранці встати, зібратися і навіть вийти згідно плану - о 9 ранку були вже на машруті, бо попереду був непростий день...

Кукульська банда

Але невдача спіткала мій смартфон (а з ним і трохи нас) - він заглючив і завис в процесі перезавантаження. Я в темпі повернулася до хатини, перехопила в дверях команду, з якою ночували, і всі дружно повернулися в хату вирішувати наше питання. Телефон перевели в безпечний режим, тож як телефон і фотоапарат він працював. А от решта потрібних функцій, а головне навігатор - ніт.

Я трохи помордувалася вибором, куди податися в нових обставинах - чи з одними хлопцями чи з другими (бо запрошували), чи самій щось простіше придумати... В результаті завантажили програму навігації на телефон Іри і пішли, бо вже минуло 10:30, потрібні мапи вантажились в процесі пошуку потрібного повороту між полонинами Кукул та Закукул. Мапа завантажилась дуже вчасно - я якраз відчула, що ми не туди йдемо, тож вдалося швидко виправитись.

Іра вантажить мапи

Далі йти було просто, в сенсі орієнтування - ось прорубана стежка, ось кордонні стовпи. Але непросто в сенсі рельєфу - та ми були морально готові, тож в результаті опинилися на вершині гори Велика Козьмеска відносно легко, хоч і не швидко - вже минула 14 год. Тут ми зупинилися на обід і заслужений відпочинок. Релаксували, поки не підмерзли, і десь перед 15 год рушили в сторону Говерли.

Стежка кордонними стовпами з Кукула на Говерлу

Легких підйомів на Говерлу немає, є просто короткі - ті, що із Заросляка. Але оскільки ми йшли з Кукула, то вже добряче підтопталися, і той "хайвей імені Ющенка" теж давався непросто - круто вгору, кам'янистим потоком, болото, слизько, та й таке...

Видно біостаціонар та метеостанцію під г. Пожижевська

Хребет Кострича зі схилів Говерли

Хребет Кукул зі схилів Говерли

На Малу Говерлу видряпалися 16 год, а попереду ще сама Величність маячить, аж не віриться, і тут головне не думати, а просто йти.

Мала Говерла

Петрос з Малої Говерли

Їі Величність Говерла визирають

На вершині був очікуваний крижаний вітер, тож затримуватися не стали - клац-клац пару фоток і вниз - сонце сідає...

Історичний момент - 28.10.22 о 16:45 я стояла на вершині Говерли... САМА(!)

біля трьох хвилин ;)

Спускалися ребром, тримаючись правої сторони, бо там було дуже гарно. Розплатилися за красу легким блудом - довелося трохи поборсатися у ялівці, щоб вийти на марковану стежку.

Королева-красуня Говерла

Говерла у вечірньому серпанку

На перемичку прийшли вже у сутінках, а там - нікого... Я була трохи шокована, бо скільки тут ходила - завжди була купа людей, і взимку і в негоду. А тут і погода гарна, і майже золота осінь ще - ?

Походили подивилися, зупинилися в хаті з пічкою, але без дрів. Воду теж не знайшли, вже не хотілося в темряві шаритися болотом - мали трохи з собою, ну і пальник, тож з вечерею проблем не було. Але готувалися до холодної ночівлі...

Десята вечора. Ми вже вкладалися у спальники. Стук у двері. Приїхало двоє на роверах. До 11 вечора рубали дрова, до 12 ночі господарювали, потім розмови до першої... Напалили - як в Африці. Коротше кажучи, виспатися знову не вдалося.

Але вранці ми як солдатики встали і зібралися майже за планом, вийшли об 11 ранку та й подалися на Петрос, що маячив на обрії і запрошував.

Говерла па-па!

Петрос привіт!

Чорногора аж до ПІЧ

Піднялися не те, щоб легко, але швидше, ніж очікували. Часу було вдосталь, тож ми розсілися і неспішно милувалися Чорногою - дахом України, щось там пожовуючи, замість алкоголю чайок, такі от молодці. Але погода вирішила, що нам пора, і зіпсувалась. І до речі, була права - до полонини Шиса, де планувалась ночівля, ще кілька км (7 чи 8).

Вершина Петроса :)

Петросул

Вся та маса людей, що була на вершині Петроса, спускалася мабуть до Козьмещика, бо на спуску до Ясіня ми більше не зустріли жодної людини (як і на переході Кукул-Говерла кордонними стовпчиками). На полонині Шиса багато споруд, у т.ч. придатних для ночівлі, в основному просто столи і нари, без печі. Є одна класна хатка з пічкою, але зачинена. І ще одна непогана, курна - тут ми і зупинилися (нарешті буде не жарко).

Набрали води, назбирали гілляк, розпалили ватру, зготували вечерю. Самі. Класно :). З людьми теж було класно, по своєму, але хотілося хоч разок ось так.

Вихід на полонину Шиса

Ватра у хатці

Не скажу, що змерзли вночі - я серйозно утеплилася, бо мала легкий спальник, Іра теж не жалілася.

Вранці псування погоди продовжилося, але по-перше, нам вже було все одно, бо ми вниз, а по-друге, як відомо - поганої погоди не буває, бувають погано підготовані туристи.