Частина 1
Дісталися мене чутки, що під горою Параска будують прихисток. Я зраділа, бо чого у Сколівських горах бракує найбільше, то це колиб (колиба - умовна назва хати в горах, де можна переночувати).
Інфа поступила від знайомого по горах Івана, з ним і пішли на "передпрем'єрний показ" ). Так назвали, бо відкриття планувалося 11 листопада, а ми йшли 9-10-го.
Добралися на авто, стартували вже після 13 год. У Сколе був файний сонячний день. Але чим вище ми підіймалися, тим похмурішим він ставав.
На хребті очікувано зустрів вітер, і не просто вітер, а вітрище - мене місцями зносило вбік від стежки. Розмовляти було складно, тож мовчки просувалися вперед. )
З місця старту в Сколе до вершини Параски вказівник показує 10 км (я колись нарахувала 11). Формула підйому проста - біля 2 год до виходу на хребет і ще 2 год до вершини. Це за умови спокійного підйому з важкими наплічниками. Якщо це прогулянка одного дня, то можна і швидше, навіть суттєво швидше, якщо по дорозі не розпивати чаї ). А от снігами може бути й довше, все залежить від багатьох нюансів.
Пункт порятунку - то маленька будка, двомісний економ-клас за гірськими мірками, доволі добротний, от тільки двері підкачали, але все одно норм.
Наступного дня спустилися з тим самим вітрищем. Дорога назад була веселою, але до теми то стосунку не має. )
Частина 2
Ще попереднього разу я вирішила, що тема цього прихистку не закрита, і треба сходити ще раз, взимку, зацінити завершену роботу і насолодитися сніжком навколо теплої хатки (хаха...)
Так підступно склалися обставини, що довелося йти самій. І десь у глибинах дивної жіночо-туристичної душі я була цьому навіть рада - влітку я вже спробувала ходити соло, тепер пора ускладнити завдання ).
Тудим, тобто до Сколе, добралася традиційно - електричкою "Львів-Мукачево". Відповідно старт був після 12 год. Дорога на Параску ходжена-переходжена, але щоразу все одно радує - при стежці багато гарних великих дерев, буки та ялини, люблю їх.
Поки підіймалася лісом на хребет, все гадала, чи то осінь чи весна навколо, так і не визначилась ). Сніг почався ще у лісі, і під ногами і згори, а ще дощ, і болото... На хребті мене очікувано зустрів вітрюганище, місцями навіть поздував сніг навколо, але снігу все одно вистачило.
До прихистку дотопала біля 16 год (як і каже формула), там було пусто, теж очікувано - 1 січня надворі, люди відсипаються. Я лише трохи боялася, що тут могли НР зустрічати - не хотілося зустріти нетверезі фізії, але пронесло.
Половина хати зачинена, половина - у вільному доступі для туристів. Будинок добротний, поки ще чистий та пахне деревом. А от з дверима налажали - не сіли в коробку і відповідно не зачиняються, треба примотувати шнурком до цвика - от же ж... Окрім естетичного обурення є важливіший момент - задуває вітром-снігом, а роза вітрів тут така, що якраз із того боку. Це трохи засмутило, але шопоробиш.
Я так тішилася, що сама, - аж не знала, де обрати місце. В результаті у мене була окрема кухня і спальня, навіть дві, бо ближче до ночі я перебралася на "подра", воно ж мансарда (настил під дахом, потипу другий поверх) - там теоретично мало бути тепліше.
Вночі мені заважала спати якась звірина. Спочатку я думала, що то моя фантазія, а насправді просто вітер чимось шелестить. Але ніт, коли дійшло діло до мого кухонного начиння - я таки зрозуміла, що не може вітер так вибірково обирати, чим шелепати. Довелося кілька разів випорпуватися зі спального кокону і лізти вниз драбиною, поки я впевнилася, що треба таки все сховати. Шукала ліхтариком ту мишу чи що воно таке - не знайшла, і це трохи дивно, бо хата пуста і чиста, нічого зайвого, все добре проглядається. І я б таки далі сумнівалася, чи не примарилося мені, але вранці бачила під дверима сліди, може птах який?..
Вночі виглядали зорі, і ще біля 8 ранку було трохи щось видно, але далі знову все затягнуло.
Зв'язок у тому місці більш-менш, з інтернетом гірше, але вранці мені все ж вдалося взяти квиток на потяг. Тепло мені в тій хаті не було (трохи розминалася, трохи танцювала), але і зуби не клацали. Великою бандою там ночувати буде в сам раз, особливо, якщо полагодити двері. То взимку, у теплий період ще треба перевірити ).
Дорога вниз була безпроблемною, зустріла трохи людей, все ж уже 2 січня, відіспались ).
