Минулого разу (див. тут) не вдалося піднятися на Явірник через складні погодні умови. Звучить то як! Бєє))
Не пішли на Явірник, бо було влом - холодно та ніц не видко, і ліниві ми до того ж.
Враховуючи нюанси добирання останнього часу, найімовірнішим варіантом прогулянки вихідного дня стало Яремче (як опорний пункт) - близько і зручно (завдяки розкладу потягів - дякую УЗ!).
Тож як тільки все зрослося, ми знову намалювалися в Яремче. І пішли малювати ногами коло по жовтому маршруту. На Явірник лізли "в лоб" як колись двадцять років тому...ех, були деньки... Але мушу радісно визнати, що цього разу мені лізлось набагато драйвовіше, хехе, є ще порох! Тож на вершині ми опинилися доволі рано і ні разу не втомилися, аж не вірилось. Підйом від вокзалу зайняв три години.
На вершині розсілися на сніданок, у мене вже третій до речі, на відміну від Юри, який зазвичай взагалі в горах не їсть. )) Коли насиділись досхочу, вирішили продовжити гастрономічні розваги на однойменній полонині Явірник. Спуск був веселеньким і жвавим, тож я пролетіла потрібний поворот, завдяки чому зустріла зайця. Не те, щоб я раніше зайців не бачила, але побачити в горах тваринку завжди радість, нуу... ведмедів і вовків все ж ні. )
На полонині я обійшла кілька "шпаківень"
(див. тут) у пошуках найкращої. ) Там ми знову присіли відпочити-перекусити-позиряти навколо. Дмухав доволі сильний та пронизливий вітер, гірський вітер ранньої весни. Але чим нижче ми спускались, тим слабшим та теплішим він ставав. А внизу взагалі вже було спекотно.
Оскільки ми мали ще досить часу до потяга, то засіли у кафешці над водоспадом Пробій, на балкончику, який пригледіли ще минулого разу. І от пиво та тепло втомили мене набагато більше, ніж похід.
Коли ми сиділи на вокзалі в очікуванні потяга (я намагалася порятуватися морозивом), то я готова була заснути просто тут на лавці, ледве дотягла до купе, де одразу заскочила на верхню полицю і вирубилась на наступні три години. Коли я включилася, то ми вже минули Галич, навколо було темно, і хотілося пити, тож два чаї поспіль пішли як в суху землю - люблю той чай у потязі в підстаканниках. )
