Гора Синячка

Хочу передати привіт, тобто нє - подякувати, Юрі та Орисі за цей похід. Без них я б туди навряд подалася, якось не було натхнення на той напрямок...

Останнім часом так склалося, що для походів вихідного дня опорним пунктом у нас Яремче - така тепер логістика добирання громадським транспортом, тобто Укрзалізницею у даному випадку. Їдемо туди нічним потягом, вранці на місці і маємо цілий день, увечері потягом назад, вже яким вийде.

Про Синячку Юра мені вже всі вуха прожужжав, а тут ще й Орися каже - була, класно там. Ну ладно, думаю, пішли. І ми пішли. Дійсно класно - такого ненапряжного, навіть легкого, походу я й не пригадую. Туди зайшли якось непомітно і легко. Донизу теж як по маслу, ще й трохи іншою дорогою, що завжди вітається, але трохи підпсувала ту легкість спека. 

Гора Синячка зверху з цекотами (камінюки такі ґорґанські), що теж завжди вітається, бо живописно. Краєвиди теж присутні - на Явірник, Женець і тп. А ще по дорозі є прикольна господарка, ніби для якихось тусовок зроблена, для йоги там чи чогось такого, чи просто комерція для великого гурту людей. Ми там присіли перекусити, були вражені купою класних моментів потипу вмивальника, смітника, комори, різноманітних терас, прибудов та гойдалок 2шт., погойдалися всюди.

А тепер фото )

Ну що ще сказати - хай живе Карпати та Укрзалізниця!