Такої гарної погоди наприкінці вересня я, чесно кажучи, в горах не очікувала - було тепло, як улітку!
Вилазка у Бескиди планувалась давно і ретельно, і не дарма - усе пройшло як по маслу, ну майже. )
Автобус "Львів-Хуст" довіз нас до Торуньського перевалу (9:00-13:15). Через 2,5 год ну дууже плавного пійому ми дійшли до туристичного притулку на межі трьох областей (Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської).
Залишатися на ніч було надто рано та й не перспективно з огляду на завтрашній перехід. Тож ми набрали води й подалися далі. В районі гори Чорна Ріпа були гарні місця для ночівлі, але з водою не дуже склалося - одного (позначеного на мапі) джерела на місці не виявилося, інше було так собі, ще до двох треба було повертатися.
Після невеличкої наради вирішили йти далі, до місця, про яке довідалися в інтернеті ("Гори мотори") - там мала бути вода і гуцульська карусель. )
Перехід цим хребтом приємний, ненапряжний, доволі мальовничий, але... є одне але - джипи й ендуро, щоб їм. Тож у ці місці краще ходити пізніше, ближче до зими.
Зустріли подружку гадючку, бачили клин птахів, що летіли у вирій - так курликали!..
"Гори мотори" ми знайшли, хоча навігатор це місце не показував, але є ще Гугл-мапи, дякую їм. Вода була присутня, а також джипи.., на щастя вони скоро поїхали геть, і настало щастя. )
Вранці щастя продовжилося - погода, краса і все таке. Помалу дійшли до гори Високий Верх, там гірсько-лижний курорт "Захар Беркут". А звідти вже вниз у Славське. Спуск вниз, до фінішу - то завжди не дуже приємна подія, але без цього ніяк.
Встигли на потяг, і навіть мали нижні полиці - алилуя. Як же добре у потязі, згадувати автобус "Львів-Хуст". ))