Гора Бозьова донедавна не потрапляла у моє поле зору, маловідома, невисока (1095 м) та й таке...
І тішуся, що потрапила - приємний легкий кільцевий маршрут одного дня, розкішний огляд на всі 360 градусів, в основному на Боржавський полонинський хребет з одного боку та "компанію" Пікуй, Гостра та полонина Руна з протилежного.
Стартували вранці з Воловця, потяг прибув по 10 год, кілька кілометрів протопали Воловцем та його присілком Яблунево, про що зовсім не шкодую - було ненапряжно і взагалі непомітно.
Непомітно опинилися спочатку в осінньому, а потім раптово у зимовому лісі, було казково.
Довго чи коротко йшли лісом - не пригадую, була зачарована ), так само раптово вийшли на полонини. А там і до вершини гори Бозьова дотопали, заслужили на обід.
Вниз мало не збігали, бо мали встигнути на потяг, тому спуск якось не зафіксувався у пам'яті. Помітною віхою на цьому маршруті була хіба вершина гори Гимба (так, тут також є така), бо по-1 гарна, по-2 ми там чуть не блуканули. Спускалися прямо у Воловець, іншим маршрутом, ніж піднімалися, і він видався довшим, не беруся сказати точно - цього разу з обчисленнями у нас не склалося. ))
Вже перед самим Воловцем вирішили зрізати трохи і забрели у справжні жосткі нетрі, як у кіно про Індію наприклад. Правда, це було коротко і, на щастя, вже стемніло, тож побачили напевно не все...
Коли брели вже асфальтами Воловця, то тішилися "вогнями великого міста". На потяг встигли.
