Маю тепер дві улюблені теми в горах.Перша з'явилася вже кілька років як - і це "вісімки" Чорногорою.Друга відносно недавно - кулуари Свидовця.
Люблю Свидовець навесні, бо влітку там тяжко - лисий тому що. А весна - то квіти, стрімки потоки, подекуди сніжок, сонце і грози.
Оскільки хребет Свидовця ходжений-переходжений, погляд давно вже притягували долини навколо, з озерами, річками й полонинами.
Планувала цього разу походити північною стороною, поміж озерами, але снігові карнизи стали на серйозній заваді - спуск був майже нереальним, кажу майже, бо в принципі можна було псіханути і спробувати, але дуже висока вірогідність була з'їхати в долину разом із карнизом. Тож я поклала цей план у кишеню і на ходу придумала інший.
А тепер по-порядку.
Біля 8:30 ранку Обливаного Понеділка (21 квітня) висіли ми з місцевого УАЗіка біля Колиби Феді (з Ципою), що біля білих куль (кому треба - знає)), але пиво так рано не подавали, тож довелося йти далі насухо (причому довго й нудно, але про те пізніше...).
Десь за півгодини стояли ми на старті маршруту, в долині Драгобрат, біля витягу "Вершина Карпат". Казковий підйом звідти вгору, скажу я вам - під ногами шафрановий килим, навколо засніжені вершини, ласкаве весняне сонце в спину, затишок і спокій.
Вершину Стога траверснули, пішли далі хребтом повз озера з навислими над ними 2-3-метровими сніговими карнизами, відповідно вниз не спустилися. І далі ні води ні пива, і так до Унгаряски. В результаті трохи понипали у пошуку джерела, не знайшли і всілися біля маленького озерця (читай - калюжі), закип'ятили ту воду і нарешті напилися чаю - отакі бувалі, отакий поливаний понеділок )).
о. Ворожеська
о. Герашаська (Догяска)
вершина г. Геришаска
о. Апшинець
та сама калюжа
Потім сталося непорозуміння. Коли ми поверталися до Геришаски (від Унгаряски тре було повернутися назд хребтом, такє), Юра пішов траверсом, тож ми вийшли на хребті позаду вершини і таким чином не пішли на Догяску з однойменним озером біля неї, а одразу з хребта впали в долину потоку, що витікає з Догяски (бо такий був мій запасний кулуарний план).
траверс Геришаски
о. Герашаська (Догяска)
Долина звісно вся у крокусах (ми всю дорогу Свидовцем мали щастя ними милуватися, вони там якісь особливі, сортові мабуть - жирні такі аж масні! )). Поміж потоками-водоспадами брели ми, серед крутих гірських схилів - просто казка! мені постійно крутилися в голові мелодії з "Володаря перснів". Біля 17 год знайшли магічне місце сили й зупинилися там на ніч.
22 квітня продовжили гуляти тією фентезійною долиною до полонини Ярошеська. Там хмарилось-туманилось-дрібні дощі йшли, і дуже доречно - не було жарко дертися вгору назад на хребет.
полонина Ярошеська
У процесі підйому на сусідньому гребені була помічена хатина та ідентифікована як реквізит фільму "Довбуш", пішли подивитися. Зовні виглядає дуже навіть автентично.
Від хатки продовжили підійматися на хребет, далі вирішили відвідати проігноровану напередодні вершину г. Стіг - час дозволяв. Там додалася ще одна Матінка Божа до вершинного реквізиту, акурат по боках від триангуляра, а навколо кружляли у вальсі дощі.
вершина г. Стіг
Нам не дуже хотілося танцювати, тож поспішили до Перемички, і прийшли якраз вчасно - почалася правдива весняна гроза з градом. Слід сказати, що дашок кафе (закритого) на Перемичці ні разу не порятував нас від дощу, але хоч по голові градом не лупило.
Коли та стихія трохи стихла, почали думати, як жити далі. Було біля 15 год, у плані була ночівля на Іворі, але як подумаєш про можливий сніг і лід, та ще й все мокре навколо від дощу, то на озеро хочеться вже суттєво менше, тож цього разу обійшлися без озер.
Та все ж думку про ночівлю в готелі на Дразі я навіть не розглядала. Натомість пригадала про полонину Крачунеска, куди спускаються фрірайдери, чула, що там є хатка з буржуйкою. Тож вирішили піти туди.
Спустилися до місця вчорашнього старту біля гірськолижного витягу ВК і звідти віднайшли стежку на полонину, біля 40 хв ходу - і ти маєш власний мініготель на цю ніч. І тебе не лякають ні дощ, ні сніг, ні ведмідь )).
полонина Крачунеска
Дійсно є буржуйка в одній хатці, решта у різному стані, але без пічки. А та з буржуйкою дуже навіть нічого, потягне на карпатські 3***, навіть з половиною ).
Наступного ранку погода повторилася - зранку ні хмаринки, потім підтягнулися, в обід гроза. Але нас то вже мало хвилювало. Спустилися в Ясіня через Буковинку, відвідали Струківську церкву, посиділи у точці навпроти вокзалу, прийшли на перон якраз зі зливою. А з вікна потяга з пивком-чайком спостерігати дощ дуже навіть приємно.
фрірайдерський спосіб маркування )
полонина Буковинка
Струківська церква
Петрос визирає
Лазещина, ворота у Чорногору