Планувалася гурманська вилазка Чорногорою та околицями (хотіла "вісімки крутити" )), але, в силу деяких обставин, вийшов черговий похід Чорногірським хребтом. І, хоч то вже далеко не вперше, все одно було класно. ;)День перший. Петрос.
Стартували з товаришем Сергієм (чиє бажання пройти Чорногору і привело нас сюди) у Квасах о 8.30 ранку. Вперше і востаннє я так ходила на Петрос 13 років тому, упс...
Дорога ця запам'яталась мені більш мальовничою, ніж видалась цього разу. Така штука - емоційна пам'ять.
Тут ми перекушували й слухали сопілку - шарманнн
Тут ми трохи зблудили, зате зустріли коней
Кобила Ляля (справа ))
Позаду - довгий траверс
Синє та зелене )
Уже визирає Петрос
А тут уже визирає Говерла ), а Петрос прямо перед нами
Йшли трохи довго, було спекотно, поки не вийшли на верхотуру. А там хмари, вітер - все як має бути. )
Намагаюсь пригадати, котрий це раз я була на Петросі. Четвертий, п'ятий? Ще важче пригадати, скільки разів я підіймалась на Говерлу чи ПІЧ, хоча не так уже їх було й багато. Знаю людей, що були на Говерлі десятки разів - мене таке навіть трохи лякає. )) У мене ж рекордсмен - ПІЧ, на вершині була не менше 8 разів (принаймні 8 пригадала точно), і ще двічі під вершиною.На вершині Петроса довго не сиділи - вітер, вечір, крутий спуск, а Сергію спускатися важко, бо натерли черевики.
Ось і вершина
А тепер - Говерла!
Спускалися довго, зате я мала час на оглядини, фото та релакс - все-таки класно не поспішати.
Ясіня
Вид на полонину Головческа та Говерлу
Полонина Головческа
Схили Петроса
Говерла
На полонині Головческа набрали води й дійшли того вечора до полонини Скопеска. Там був дерев'яний навіс, який послужив нам, за карпатськими міркамии, 3-зірковим бунгало.
Мали столик з найкращим видом. Спостерігали фантастичний захід сонця, а я - іще й схід.
На полонині Скопеска
Петрос
Сансет
Бунгало***
Столик з найкращим видом )
Схід сонця і Говерла
День другий. Чорногора.
Місце стоянки покинули останніми (було ще дві команди), хоча ще не було дуже пізно. Проминули КПП, там з нас взяли гроші за прохід, за намет (новинка сезону!), квитанцію не видали - відморозились.
Говерлу ми траверснули з метою економії часу, оскільки у Сергія ще вчора намалювалися проблеми із взуттям, особливо на спусках, тож швидкість у нас була не крейсерська. Але подальші вершини вирішили не ігнорувати.
Говерла справа
Ця хатинка під Говерлою колись давно порятувала мене з товаришем
На фоні Петроса й Говерли (з родзинками в руках ))
Говерла хмуриться
Запросили, причому на швидке танго. Спочатку трохи підморосило, а на Туркулі як врізало градом! - мало не показалось.
На спуску з Туркула у дощі та слизькій грязюці Сергій порвав свої босоніжки, котрі взув на заміну остогидлим черевикам, - і стало зовсім невесело танцювати.
Дощі кружляють довкола
Шпиці і Кедроватий-Погорілка (той самий! - див. попередні репорти)
На Несамовитому несподівано пусто
Озеро Несамовите після грози
Але тут раптом визирнуло сонце, акурат, коли ми зупинилися над Несамовитим, і життя одразу видалося веселішим. Закріпили гумкою порваний босоніжок і пішли далі. На Ребра.
На Шпиці я цього разу не попала... Це все тому, мабуть, що видимість була хорошою, а я на Шпиці попадаю лише у тумані. ))
Шпиці
Полонина Гаджина
Післягрозові красоти
Гори трохи димлять
На повороті до Гутин-Томнатика присіли перекусити, з видом на полонину Гаджина.
На озеро Бребенескул також не спускалися. Круті спуски і гурманські блукання полонинами довелося відкласти до наступних походів. Тому другу за висотою вершину Чорногори - Бребенескул - ми обійшли довжелезним траверсом, на якому знайшлося кілька джерел. Набрали там води і зупинилися на ніч на хребті за горою.
Спина звіра )
Поворот на Гутин-Томнатик
Гутин-Томнатик - красень!
Туман несеться зі сторони с. Бистрець прямісінько на о. Бребенескул,
що зачаїлося під Гутин-Томнатиком
Бредучи вдень хребтом, я пильно вдивлялася у свої омріяні місця - полонини та відроги, Гаджина, Кізі Улоги, Кедроватий, Розшибений. На Розшибеному, я так розумію, є стілець Довбуша - треба буде сходити, до колекції Довбушевих "реліквій". ))
Для нас же цього разу це був варіант дострокового зняття з маршруту - якшо-шо, то прямо з Менчула вниз.
ПІЧ (г. Піп Іван Чорногірський)
Урочище Кізі Улоги
Вечоріє, позаду - г. Бребенескул
Хребет Розшибений
Стоянка була не менш розкішною, ніж попередня - прямо на хребті, з видом на обидва боки, проте затишна і зручна.
Одне з джерел на траверсі Бребенескула
Стоянка за Бребенескулом, над урочищем Кізі-Улоги
Було одночасно просторо і затишно
Улюблені стовпчики )
День третій. ПІЧ.
А наступного дня ми траверсували гору Менчул і таки пішли далі. Погода була так собі, і було ясно, що буде іще більше так собі. Але ми йшли. Десь за вершиною Дземброні, здається, почав накрапати дощик, а ПІЧ загорнувся у ковдру з туману.
Вухатий Камінь і Смотрич теж були варіантом знятися з маршруту. Деякі туристи так і робили, бо погода таки не балувала. Але ми пішли далі.
Розшибений позаду
гг. Дземброня та ПІЧ
Висілки с. Бистрець
гг. Вухатий Камінь та Смотрич
Коли піднімалися на ПІЧ, я пригадала, що рівно місяць тому я теж тут підіймалася, і теж у грозу. Бо таки почалася гроза, з блискавицями-громовицями, і навіть трохи з градом. Це вже якась тенденція, однако.
На вершині Попа запхалися у ті гостьові туристичні кімнатки і чекали, коли трохи розійдеться люд, бо нам спішити нікуди - ми вкладаємось у маршрут і маємо навіть запас часу.
Коли звільнилося трохи місця, розклалися там з обідом. Фест перекусили, відпочили. Нарешті я вибралась назовні зробити пару кадрів і... побачила навколо "молоко". Тож під мілке моросіння посунули вниз, повз озеро Марічейку, у Шибене.
Спуск з ПІЧ
Отакий хайвей
Розпогоджується
На о. Марічейка знову моросить
Коли виходили з жерепу, трохи розвиднілось. На Марічейку прийшли знову під мілким дощиком, а коли її залишали, знову розпогодилось.
Прийшли з дощем, пішли із сонцем )
У Шибене прийшли із західним сонцем, поки відпочивали, знову заморосило, тож ми у темпі вальсу розклали намет - якраз дощ припинився. Розсілися вечеряти - полило, але ми не здавались, вдягнули дощовики і вечеряли з дощиком. Отакі погоди. )
Отака Чорногора!
Полонина Веснарка
Мила корівчина
с. Шибене
Вечеря з дощем та коровами
P.S. (День четвертий.) Дорога.
Але на тому наші пригоди не закінчилились. Довелося ще погуляти в Івано-Франківську в очікування потяга до Львова. Було спекотно, тому тягнуло на морозиво, пиво і у фонтан. )
Коцур з Франека
Дивний вокзальний метелик
Фонтан влітку - це прекрасно! А гори - це любов! ))
Немає коментарів:
Дописати коментар