Основною метою походу було (особисто для мене) знайти стежку понад озером Синевир (минулого разу це не вдалося) та побачити його з висоти пташиного польоту. А далі - розвідати дорогу до Міжгір'я.У поході з'ясувалося, що там, де я намалювала лінію на мапі, навіть були марковані маршрути, овва... То було дуже доречно, але блуканути все одно довелося, бо маркувння було не всюди, де я хотіла пройти.
Отже, жовті маркери вели нас з Лопушного (присілка с.Торунь) широким довгим серпантином до повороту на Синевир, котрий ми пройшли.
Поворот на о.Синевир
Далі я шукала поворот на гору Озірна, і пропустила. Навігатор у тих місцях глючив. Та й не маю досвіду користування такими речима, раніше користувалась лише мапою та інтуіцією.
Проте на Озірну ми таки потрапили, правда "в лоб" козячими стежками, і не з того боку, що планувалося, бо задалеко зайшли. Тож Синевир нам не показався. Щоб його зобачити, мабуть, треба було вернутися з гори стежкою трохи назад, а на це не було часу.
З вершини Озірної потопали далі зеленим маршрутом, поки нас не застав дощ. Була вже 8-ма вечора, тож швидко поставили намет і там зажили. Дощ періщив півночі, але це було навіть приємно.
Ранок
Вранці продовжили маршрут та приблизно за 1,5 год дійшли до стоянки Буковинка, позначеної на мапі - тут є вода! А води нам на цьому маршруті дуже бракувало.
Тож ми розгорнули кухонну діяльність - мали сніданок та обід разом.
Гірська живність
Продовжили рухатися, керуючись зеленими маркерами. Але десь через 1,5-2 години зійшли з нього, щоб піднятися на гору Кам'янка та пройтися її хребтом.
На вершину Кам'янки проблемно підніматися тільки останні пару десятків метрів - жереп, далі по хребту стежка теж місцями заросла жерепом, але цілком прохідна.
Справа - вершина Кам'янки
На вершині
Далі у нас по плану було спуститися з хребта знову на зелений маршрут. Спуск крутий і трохи проблемний - стежка губиться (або ми її загубили), але потім знову знаходиться і веде по зелених маркерах у сторону Міжгір'я.
Добре видно хребет Пішконя
Спуск з хребта Кам'янка
Була знову 8-ма вечора, коли ми спустилися до лісництва - там і заночували. Місце дуже гарне, є невелика криниця з водою. Невідомо, чи варто ту воду пити сирою, тому ми кип'ятили.
Лісництво
На горизонті видно той самий мотель )
Наступного дня рушили далі зеленим маршрутом, вийшли на асфальтову дорогу. Через кільканадцять хвилин дійшли до мотелю, де минулого вечора бахали салюти. Тут Синевирський перевал.
За ним перейшли на червоний маршрут і хребтом Кичера без проблем спустилися у Міжгір'я.
Той самий мотель з іншого боку
Хребет Кичера
Райцентр Міжгір'я
Ледве встигли на останній автобус до Львова, котрий відходить звідси о 12:20 (на наше щастя, він трохи затримався, бо ми прийшли о 12:30).
Висновок: треба сходити ще раз, але дещо видозмінити маршрут, з урахуванням добутих відомостей.
