субота, 28 серпня 2021 р.

Татарівські "три брати"

Так багато років поспіль, проїжджаючи повз, я називала ці три, майже однакові на вигляд вершини, що височіють над Татаровом...

Назвами не цікавилась, бо не сприймала їх серйозно, тобто не думала, що то вершини, на які можна/варто сходити - а просто якісь горбочки місцевого значення.

А от і ні. Ну тобто то звісно невисокі гори, і мабуть дійсно "місцевого значення", але сходити на них можна і варто.

А ще гірський товариш Юра кілька разів пропонував варіант легкого походу з Микуличина в Татарів через гору Ягідна...

І от я опинилася в Татарові - цілий тиждень релаксового сімейного відпочинку. Звісно, що я почала розглядати мапу - куди б то прогулятися з Татарова в горби? І тут з'ясувалося, що Ягідна (1216 м) - це одна з тих самих трьох вершин, а її сусіди - Ліснів (1256 м) та Кунікливий (1261 м). І ще є четверта "сестра" - Вовча (1092 м).

На горизонті - "три брати"

І що там не просто ходять, а їздять - на всьому підряд... Цілі дороги наїздили між вершинами, принаймні між Ягідною та Ліснівим, на дві інші не встигла сходити. 

...Ото виходжу я з лісу неподалік вершини Ліснів і бачу - кафе! І не просто - а ціла тобі розважально-релаксова територія з гойдалкою, лавкою, "грибочками" і т. п. Я здивована. 

Тераса кафе "Колиба"


Йду далі... Не забарилися квадрацикли, "уазіки", "таблеточки" і ціла колона з джипів. По дорозі без перерви щось їздить, шумить, смердить, здіймає куряву - треш! Я офігіваю. Адже на вході до лісу бачила стенд із забороною того всього, і навіть номером телефону, за яким повідомляти про порушення. А тут нескінченим потоком просто їздять. Смикнулася подзвонити, і передумала - не може бути, щоб були не в курсі, адже рев того зброду чути на всі навколишні гори, і їх так багато, що неможливо приховати це діло. Отже, все "на мазі" - закони в нашій країні пишуть для тих, у кого грошей нема. Сумно (((

А все решта класно - краєвиди, малина, чорниці... 

Трохи нижче кафе є колиба-стая (чи то просто будинок, бо не видно іншої господарки пастухів) - зачинена. Неподалік є туалет і навіть душ, літній звісно.


Зачинений будинок

гг. Синяк, Довбушанка, Явірник та інші ґорґанські "красені"

На горизонті - Говерла й Петрос

Варіантів легкого походу тут маса - радіальні, кільцеві, лінійні, у різні сторони. Є надія, що восени цих автолюбителів тут не буде, тож можна буде гарно прогулятися і детальніше все розвідати та оглянути.


Живописні камінюки по дорозі на гору Ліснів

Гриб

Це оленятко підгодовують у кафе "Колиба"


Тепер чекаю осені... )

четвер, 19 серпня 2021 р.

Прогулянка з Гути

Короткий, але дуже гарний похід на гг. Середня-Висока-Ігровець.

Діло було наприкінці липня. Зі Львова виїхали досить пізно як на похід вихідного дня, десь в районі 9-ї ранку в суботу. У Гуті на місці старту були біля 14 год.

10 км до полонини Середня пройшли майже без пригод, лише Бистрицю Солотвинську довелося переходити кілька разів у різні способи, переважно вбрід.

На полонині вже було кільканадцять наметів, а після нас прийшло ще кілька компаній, тож в результаті в околицях полонини було більше 20-ти наметів. Така тенденція останніх років у горах - все більше і більше людей...

Після перекусу сходили на Середню, хотіли там захід сонця подивитися, але прийшли зарано - треба було апетит нагуляти до святкової вечері, тож захід сонця спостерігали з поляни внизу, і не прогадали. 

Старі окопи на підході до Середньої


На вершині Середньої, позаду - Ігровець та Висока



Тінь гори

Видовище це завжди радує, але цього разу то було просто щось! аж дух перехопило.





А потім ще "контрольним" був схід місяця - великого, повного і теж червоного, майже як сонце! (зробити добрі фото не вдалося)

Місяць

Ватра

Ранок наступного дня продовжив тішити красою та гарною погодою. Видряпались на Високу, потім на Ігровець, всюди засідали на перекус та фотосесію, бо гарно ж, хотілося затриматись подовше. 

Полонина Середня

Ігровець зі схилів Високої

Ґрофа зі "свитою"

Гора Середня з Високої

На Високій

Висока з Ігровця

Черговий перекус

Але неминуче прийшла черга дороги донизу. Була вона довгою і навіть трохи виснажливою. Цього дня довелося пройти понад 15 км. Десь біля 16 год нарешті були біля свого авто.

Спуск з Ігровця

Середня з Ігровця

Приблудний песик

Традиційно зупинилися в Галичі на перекус, мабуть востаннє. Якість харчів залишилась така ж, а от ціни наблизилися до ресторанних, тому прощавай, придорожня кнайпа в Галичі! - шукаємо нову точку. 



Галицькі коти