Татарів ізнов!

Отже, було мало часу, але хотілося чогось такого )

Обирали між Боржавою, Явірником та Ліснівим. У підсумку найбільше плюсів набрав останній. Тим більше, у цьому був і певний символізм – останній похід перед війною був саме туди (можна глянути тут), тож вирішили – може якраз? Підемо туди і війна закінчиться... Нашою Перемогою звісно!

Цього разу приїхали в Татарів на авто (Юра, Ваня, я), доїхали ним до "Хатинки у Румуна" і пішли через урочище Піги вздовж річки Пихи (за іншими даними потік Пігий) біля 5 км. Плавний ненапряжний набір висоти, гарні місця для стоянок – сподобалось.

Потім підйом вгору (майже серпантином) десь за годину вивів нас на хребет (одразу на полонину) неподалік вершини Чорний Погар (1266), до неї ще близько 1 км. Потім ще одна вершинка (1252), безіменна, зате з капличкою, :) а за нею хатина – та, що сироварня. Від виходу на хребет до неї – 50 хв.

Там було з кільканадцять чоловік мужеского полу – основна маса приїхала двома джипами, пара-трійка ґаздує тутка (є три кози і два пси). На зауваження, що щось вони залітувалися (літування – житіє пастухів на полонині з худобов улітку, зазвичай з травня по вересень), відказали, що ще й зимувати будуть, бо зими не буде. Отакої!

Отже, ночувати там щось не посміхалося, тож ми пішли далі, бо за наступною вершиною 1259 м нас чекав уже знайомий від минулої зими атракціон "Працююча колиба"(номера+гойра+гойдалка+зіп-лайн). Тоді, взимку, там було пусто і... класно одним словом. Зараз тут курсували туди-сюди всюдисущі гидкі джипи. Гойдалка зайнята. Зіп-лайнОм раз по раз проносились з вересками людини. Курився дим - життя вирувало. Навіть дивитися на то все не хотілося...

Пішли далі, проминули вершину Куніклива (1261) і за якихось надцять хвилин опинилися в уже добре знайомій хатині під горою Ліснів. Загалом перехід від сироварні до цієї хатини зайняв всього 40 хв, і це спокійним темпом.

Хатина нас чекала. Ми зраділи їй (як добрій знайомій), а вона – нам (сподіваюсь). :)

Хатина під г. Ліснів (на фоні гір Хом'як і Синяк)

Розпалили мега-буржуйку, принесли води з джерела (трохи нижче на траверсі в сторону гори Ягідна) і зажили.

Вночі лив дощ (капало й увечері, але трохи). Зате вранці все тішило – краєвиди, сонце, хмари, тумани, веселки, а особливо - гриби!

У хмарах Хом'як, Синяк та Явірник без хмар :)

Гора Ягідна

Спочатку ми прогулялися на вершину Ягідна (1216), тоді відвідали вершину Ліснів (1257). А потім накинулися на гриби. А потім вони на нас, уже під час спуску. 

Вершина г. Ягідна

Веселка над Ягідною

Прощавай, хатинко!

В Татарів ми спустилися з важкими пакунками в руках. Спускалися відрогом хребта від вершини Ліснів, внизу перейшли на зелене маркування, потім на синє і вийшли прямо до річки Пихи (Пігий). Потрібне місце, де залишили авто, знайшли доволі швидко. Але от можливості перейти ріку – ніт. Тож, недовго думаючи, перейшли її вбрід. Вода сягала до середини литки. Все, нижче того місця, звісно було мокре. Але нас не залякати - мали запасне. ) В принципі нас і без запасного не залякати. ))

Дорогою до Львова ніц примітного не трапилось. Окрім веселки )