Гуляли... Або 3 дні й 4 ночі карпатського кайфу

По-перше, треба їхати у будні і буде вам щастя,

по-друге, пощастило з погодою,

і вупше пощастило )

І... Мені сподобався такий формат! - неспішно тусити невисокими горбами із гарними краєвидами і ночувати на хребтах. Хоча останнє мені й раніше подобалося, а ще краще - поблизу вершин.

Тепер по-порядку.

4 вересня вирушили зі Львова автом в обід, на Кривопільському перевалі були о 17 год, і був дощ, навіть злива. Тож ми з товаришем Іваном, замість канонічно-добропорядно-вперто ломанутися вгору не дивлячись ні на що, прокаталися ще до Верховини, відвідали магазин на предмет випити-закусити по погоді (старий воїн - мудрий воїн!), двічі заїхали до сірководневого джерела при дорозі, і двічі намагалися знайти місце для ночівлі в районі Волової. Коротко кажучи, перечікували негоду як могли. В результаті повернулися на перевал і заночували там, якраз і дощ припинився - ідеально. )

5 вересня зібралися та й поїхали в Красник - вирішили стартувати там, класично біля тартаку. Вилізли в лоб на полонину Веснарку (ту, що над Красником, звісно), десь дві години то зайняло. Там розсілися на другий сніданок. Трохи хмарилося, і то було класно, хоча дощу більше не хотілося.

Кривопільський перевал

Село Красник

Полонина Веснарка

Вигляд на Красник з Веснарки

Ще за 2 год були на полонині Болота. Спустилися до джерела і там був не то третій сніданок, не то вже обід (часто їсти мені теж сподобалось ))).

Полонина Болота (хребет Кострич)

І чергові дві години пішло на те, щоб дійти до полонини Псарівка, що неподалік с. Бистрець. Хоч година ще була рання (17 год), але вирішили, що місце супер - треба тут спинятися. До того ж прямо біля старої стаї сиділа Тіна Кароль власною персоною (автограф не брали, і не фоткались). Місцеві потім казали, що вона землю там купила і хату будує, щось такє. 

Полонина Псарівка

Господарство на Псарівці

Жили ми по-багатому - кожен мав власну хатку (намет) і розводив там які хотів порядки чи навпаки - мали купу часу на любе свинство. )) Навколо була краса неописуєма, ще й сонце за Говерлу сідало - ну то взагалі, перебор!

6 вересня попрощалися з гостинною Псарівкою і вирішили не йти на Маришевські з їх руїнами, а заодно і Шпиці відмінили - зависокі якісь )), та й були вже не раз. Натомість у планах намалювалися Кізі Улоги і полонина Чуфрова. Пішли вниз...

Дотопали до кемпінгу "Білий Слон Гаджина", а сонце палить, і коліна болять, ліниво так.., а тут затишно і тихо (поки що) і гойдалка класна, і стіл з лавками гостинно запрошують. Коротше, недовго думаючи, вирішили залишити шмотки тут і просто піти в розвідку в Кізі Улоги, бо що там далі стосовно Чуфрової - неясно, і як у тих краях із місцями для стоянок - теж.

Гойдалка кемпінгу "Білий Слон Гаджина"

Щоб сервіс кемпінгу не нервувався, ми продемонстрували серйозність своїх намірів, розклавши намети (знайти там рівне місце, до речі, ще той квест), та й класно буде повернутися з розвідки, а тут уже власна "хатинка" тебе чекає.

Кізі Улоги виправдали мої надії й сподівання - їм було присвоєно (мною) горде звання Долини Кулу-2 (чи то швидше 3, бо 2 - то долина Прута між Говерлою й Брескулом, а 1 - то власне справжня Долина Кулу в Індії, штат Гімачал-Прадеш). Красота-ляпота, місць для стоянок завались, потічки, ягоди-цвіточки, водоспад і навколо гори - я б там жила!..

Кізі Улоги

Брусниця/кам'янка/ґоґодзи

Показую наступну мету - камінюки гори Менчул

7 вересня ми розлінилися вкрай. Вранці я вирішила вдруге сходити в душ, раз така петрушка (220 грн за намет/людину, і ти маєш душ-туалет-кухню у користування), а також знову відвідати гойдалку, і ще разок поснідати - життя вдалося!

В обід ми нарешті покинули це гостинне місце - якраз з'явилися ще туристи, ціла вантажівка, пора мізантропам пора (то я про себе).

Спустилися в Бистрець, дотопали до автобусної зупинки (актуальна інфа по автобусу - у понеділок і четвер з Бистреця о 7 ранку, з Верховини назад здається о 13 год, і усьо). З'їли морозиво (!), я навіть подрімала на лавці біля магазину, поки Іван... чесно кажучи, я навіть не знаю, що він робив, щось у телефоні ))). Тобто можете оцінити ступінь розслабухи.

Неспішно пішли на хребет Косарище, що над селом Дземброня. Вийшли, пройшлись трохи, знову посиділи, повтикали у Чорногору, далі трохи пройшлися та й спинилися, бо хребет закінчився, а вниз іти ні разу не хотілося.

Довго обирали місце під намети - мали час, мали натхнення. )

Потім нипали, пили, їли, втикали, знову нипали, але в основному втикали, в Чорногору, ага, і трохи в пилораму у Дземброні, вразила кількість відпрацьованої стружки - як багатоповерхівка!

На фоні хребта Кострич

Смотрич і Вухатий Камінь над Дзембронею

Провели сонце, зустріли зірки, трохи порозганяли корів, щоб бува не перечепилися через наметові розтяжки (ще довго вони дзвонили своїми дзвониками вночі). Вечори вже холодні, без ватри не посидиш, тож ми з першими зорями розходилися по наметам і там тусували зі своми телефонами - 21 сторіччя надворі. )

Говерла та інші )

8 вересня спустилися у Красник. Я скупалась у ріці. Тепло, але осінь вже дихає в потилицю. Я люблю осінь. І виявляється, люблю такі ліниві походи. Слід правда сказати, що був серйозний обмежувач швидкості у вигляді болі в коліні. А може то вже вік такий, гг? У будь-якому разі, це була класна ненапряжна прогулянка по горах.

Ранок 8 вересня був настільки фантастичний, що я не змогла критично підійти 

до відбору фото, беріть усі )

Ріка Чорний Черемош

Плоска і Сивуля

Збиралися у похід я й Орися, збиралися довго, планували, перебирали варіанти і вирішили... не йти. )) Аж тут намалювався знайомий Орисі Ярослав із авто, і ми повернулися до планування. ) Виходячи з даних умов задачі прийняли рішення їхати в Бистрицю, звідки гуляти радіально, тобто з мінімумом речей за плечима і ночівлями біля авто.

 

Першого дня (26 серпня) по приїзді вирішили йти на гору Плоска, для розминки. Під'їхали максимально близько до старту, а саме до шлагбауму, і рушили вгору. Маршрут легкий і приємний, годиться для зими. Та на разі мали надворі ще справжнє літо зі своїм останнім спекотним привітом і пекучим сонцем, що щедро поливало нас ультрафіолетом.

На горі отримали бонус у вигляді гуцульської гойдалки й альтанок, що було супер-доречно у таку спеку. Ми як діти тішилися тою гойдалкою, а потім засіли в альтанці, щоб відмітити такий гарний початок походу.

Справа на горизонті - гг. Синяк і Хом'як

По центру - Сивулі (2 шт. - Мала і Велика)

Затим я ще прогулялася в сторону гори Довга, що над "Буковелем". На стоянку повернулася вже в сутінках. Виявилося, що то не так близько як здавалося - між Плоскою і Довгою біля двох годин ходу.

гг. Ведмежик, Довбушанка і Довбушанець

Під хмарою - Синяк і Хом'як

По центру - г. Довга

На горизонті - Говерла й Петрос

Другого дня (27 серпня) вранці під'їхали до водоспаду Салатручіль, навіть трохи далі, і подалися на Сивулю. Усі мали великі сумніви, що ми туди дійдемо, але ми таки зробили це. У мене це було втретє, що я потрапила на Сивулю наприкінці серпня - вже якась традиція намальовується однако! (Ще один раз, четвертий, був здається в липні, і ще двічі в листопаді.)

Вершина Сивулі

На полонині Рущина завжди тусують коні

Зустріли розкішну кицюню неподалік урвища Пекло

З'ясували, що киця мешкає на цій полонині.

Мабуть мишей гарно ловить )

Спустилися до авто затемно, а до стоянки доїхали (довго, тєжко і сумбурно) вже у повній темряві. Вечерю мали о 10 вечора, спати лягали після півночі - ні про що не шкодуємо! ;) До речі, опівночі мали бонус у вигляді неймовірно великого, вражаюче яскравого та капець швидкого боліда, що перетнув все небо у нас над головами за секунду, я неконтрольовано кричала ААА і потім довго не могла стулити рота. ))

Третього дня (28 серпня) хотіли йти на Братківську з Климпушів (присілок Бистриці). Але не достатньо хотіли, тому не пішли. )) Натомість порелаксували до обіду на березі ріки і поїхали домів - Сивулі виявилося доста, на разі. )