Перший соляк (Полонина Боржава)

Діло було ще в липні, а саме 3-4 липня. Але щось я завалила службу блогера цього літа ;)

Отже. Я довго до цього йшла ), готувалася морально і психічно... ))  І от сталася нагода: опинилась я влітку з друзями у Пилипці і вирішила, що випадок дуже сприятливий - хоч піду я й сама, але внизу буде група підтримки! Отака хитрюга.

Тож вранці 3 липня вже після 10 год я полізла на Гимбу 1491 м. Цю бідну гору перманентно мордують джипи-квадріки-енДуро, тому я там не затрималась ні хвилини і одразу повернула в сторону Магури-Жиде 1517 м. До її вершини дотопала о 13 год і зустріла там туриста 1 шт. Ми розсілися по різні сторони гори на перекус, час від часу перемовляючись по темі маршруту.

гора Магура-Жиде

Далі я була сама, зовсім, такий кайф! ) Пройшла хребом до гори Кичера 1257 м (десь біля двох годин через вершини Граб 1374 м і Широкий Верх 1257 м), там знову зупинилася перепочити, розляглась як удома і тупила в небо - дуже класно! Звідти ще 2 години хребтом (1213 м, г. Кругла 1208 м, г. Звір 1115 м) до перевалу Присліп 937 м.

гора Кичера

перевал Присліп

Спинилася на стоянку біля 19 год на полонині між горами Присліп і Камінна. Влаштувала там "циганський табір", користуючись рідкісною нагодою безлюдності - порозкидала свої манелі по поляні "як лягло", ) ходила в чому хотіла, робила, що хотіла - ніяких обмежень. ))

Після вечері нипала полониною як примара, фоткала, їла чорниці на десерт і просто валялася на траві. Спати лягла ще засвітло, невдовзі після заходу сонця, лягла і думаю - краще заснути одразу, до того як стану боятися темряви, чи все ж почекати, поки стемніє, щоби потім не прокинутися серед ночі вже виспаною і "кукати" до ранку. Тобто питання було в тому, коли краще боятися. ))

За цими важливими роздумами і заснула. Прокинулася серед ночі і думаю - чого це так світло, невже ранок? чи ще вечір? Виявилося - місяць, повня! Вийшла подивитися - краса! І зовсім не страшно, аж дивно... А ще дивніше те, що потім я знову заснула і прокинулася вже вранці. Важко передати свою радість з цього приводу (бо насправді я погано сплю і вдома). Я тішилася і тішилася, що мені це вдалося - самій заночувати в горах, ура. )

Ранній ранок був чудовий, а пізній спекотний. Після гори Камінна 1127 м була гора Полонина Кук 1189 м. Між ними на мене напали суниці, через які довелося відмінити сходження на гору Кук 1361 м, бо пора вже і вниз. 

Об 11 год я знову зустріла людей, нарешті зупинилася на сніданок (раніше не хотілося), і після того магія скінчилася і почалася робота - треба спуститися в Міжгір'я. Стежка вела через вершину Менчул (суперпопулярна назва) 1247 м , дорога донизу була несподівано довга і виснажлива. Не буду вдаватися в деталі, але спуск мені дався важко - у Міжгір'я потрапила вже після 14 год.

Міжгір'я

Акція пройшла успішно, давня мрія збулася - алилуя! Сподіваюся, буде ще. )