По-перше, треба їхати у будні і буде вам щастя,
по-друге, пощастило з погодою,
і вупше пощастило )
І... Мені сподобався такий формат! - неспішно тусити невисокими горбами із гарними краєвидами і ночувати на хребтах. Хоча останнє мені й раніше подобалося, а ще краще - поблизу вершин.
Тепер по-порядку.
4 вересня вирушили зі Львова автом в обід, на Кривопільському перевалі були о 17 год, і був дощ, навіть злива. Тож ми з товаришем Іваном, замість канонічно-добропорядно-вперто ломанутися вгору не дивлячись ні на що, прокаталися ще до Верховини, відвідали магазин на предмет випити-закусити по погоді (старий воїн - мудрий воїн!), двічі заїхали до сірководневого джерела при дорозі, і двічі намагалися знайти місце для ночівлі в районі Волової. Коротко кажучи, перечікували негоду як могли. В результаті повернулися на перевал і заночували там, якраз і дощ припинився - ідеально. )
5 вересня зібралися та й поїхали в Красник - вирішили стартувати там, класично біля тартаку. Вилізли в лоб на полонину Веснарку (ту, що над Красником, звісно), десь дві години то зайняло. Там розсілися на другий сніданок. Трохи хмарилося, і то було класно, хоча дощу більше не хотілося.
Ще за 2 год були на полонині Болота. Спустилися до джерела і там був не то третій сніданок, не то вже обід (часто їсти мені теж сподобалось ))).
І чергові дві години пішло на те, щоб дійти до полонини Псарівка, що неподалік с. Бистрець. Хоч година ще була рання (17 год), але вирішили, що місце супер - треба тут спинятися. До того ж прямо біля старої стаї сиділа Тіна Кароль власною персоною (автограф не брали, і не фоткались). Місцеві потім казали, що вона землю там купила і хату будує, щось такє.
Жили ми по-багатому - кожен мав власну хатку (намет) і розводив там які хотів порядки чи навпаки - мали купу часу на любе свинство. )) Навколо була краса неописуєма, ще й сонце за Говерлу сідало - ну то взагалі, перебор!
6 вересня попрощалися з гостинною Псарівкою і вирішили не йти на Маришевські з їх руїнами, а заодно і Шпиці відмінили - зависокі якісь )), та й були вже не раз. Натомість у планах намалювалися Кізі Улоги і полонина Чуфрова. Пішли вниз...
Щоб сервіс кемпінгу не нервувався, ми продемонстрували серйозність своїх намірів, розклавши намети (знайти там рівне місце, до речі, ще той квест), та й класно буде повернутися з розвідки, а тут уже власна "хатинка" тебе чекає.
Кізі Улоги виправдали мої надії й сподівання - їм було присвоєно (мною) горде звання Долини Кулу-2 (чи то швидше 3, бо 2 - то долина Прута між Говерлою й Брескулом, а 1 - то власне справжня Долина Кулу в Індії, штат Гімачал-Прадеш). Красота-ляпота, місць для стоянок завались, потічки, ягоди-цвіточки, водоспад і навколо гори - я б там жила!..
7 вересня ми розлінилися вкрай. Вранці я вирішила вдруге сходити в душ, раз така петрушка (220 грн за намет/людину, і ти маєш душ-туалет-кухню у користування), а також знову відвідати гойдалку, і ще разок поснідати - життя вдалося!
В обід ми нарешті покинули це гостинне місце - якраз з'явилися ще туристи, ціла вантажівка, пора мізантропам пора (то я про себе).
Спустилися в Бистрець, дотопали до автобусної зупинки (актуальна інфа по автобусу - у понеділок і четвер з Бистреця о 7 ранку, з Верховини назад здається о 13 год, і усьо). З'їли морозиво (!), я навіть подрімала на лавці біля магазину, поки Іван... чесно кажучи, я навіть не знаю, що він робив, щось у телефоні ))). Тобто можете оцінити ступінь розслабухи.
Неспішно пішли на хребет Косарище, що над селом Дземброня. Вийшли, пройшлись трохи, знову посиділи, повтикали у Чорногору, далі трохи пройшлися та й спинилися, бо хребет закінчився, а вниз іти ні разу не хотілося.
Довго обирали місце під намети - мали час, мали натхнення. )
Потім нипали, пили, їли, втикали, знову нипали, але в основному втикали, в Чорногору, ага, і трохи в пилораму у Дземброні, вразила кількість відпрацьованої стружки - як багатоповерхівка!
8 вересня спустилися у Красник. Я скупалась у ріці. Тепло, але осінь вже дихає в потилицю. Я люблю осінь. І виявляється, люблю такі ліниві походи. Слід правда сказати, що був серйозний обмежувач швидкості у вигляді болі в коліні. А може то вже вік такий, гг? У будь-якому разі, це була класна ненапряжна прогулянка по горах.
Немає коментарів:
Дописати коментар